Автобуси

Автобус - механічний колісний транспортний засіб з автономним джерелом живлення на борту, призначений для перевезення пасажирів. Ідея громадського транспорту була втілена в Англії в Кемборніу 1801 р. Перший автобус був створений на паровій тязі винахідником паровоза Річардом Тревітиком. Він міг перевозити вісім пасажирів. Як не дивно, подальша доля автобусів була пов'язана з розвитком електричних моторів. Так, у 1886 р. був запущений автобус на електротязі в Лондоні, а в 1901 р. - у Росії. Разом із розвитком автомобілебудування на базі двигунів внутрішнього згоряння з'являється і аналогічний автобус. Він був побудований в Німеччині на фабриці «Benz» і вміщував 8 пасажирів. Класифікацію автобусів можна проводити за призначенням. Саме воно багато в чому визначає і конструкцію автобуса. Основну масу світового парку автобусів складають міські автобуси. Вони призначені для перевезення пасажирів по маршрутах з частими зупинками. Такі машини повинні бути зносостійкі, просторі, з широкими дверима і накопичувальними майданчиками, а також обладнаними поручнями. Місткість може досягати 300 пасажирів. Міські автобуси в основному складові, побудовані з основного кузова і однієї або двох візків-секцій з гнучкими з'єднаннями між ними. Міські автобуси обладнуються зазвичай автоматичними КПП і посиленими гальмами. Особлива увага приділяється безпеці та зручності при висадці та посадці пасажирів. Наприклад , передбачено блокування дверей для попередження затиснення пасажирів, а також висувні пандуси і кріплення для інвалідів-колясочників. Приміські автобуси трохи відрізняються від міських. Вони не мають додаткових секцій, їх двері можуть бути вужчими, а кількість сидінь збільшено. Як і міські автобуси, вони можуть бути низькопідлоговими. Однак приміські автобуси роблять менше зупинок і не мають накопичувальних майданчиків. Міжміські автобуси розраховані для перевезення пасажирів на тривалі відстані. З урахуванням того, що зупинки можуть робитися не рідше, ніж через кожні чотири години, автобуси повинні бути обладнані зручними спальними сидіннями, системами безпеки, вентиляції, автономним туалетом, об'ємним багажником, а іноді і міні-кухнею. Місткість таких автобусів досягає 100 чоловік (для двоповерхових). Решта категорій за функціоналом, місткістю, безпекою так чи інакше будуть підпадати під три або навіть дві головні, зазначені вище. Таким чином, перонні автобуси призначені для перевезення пасажирів до літака. Однак за конструкцією вони є міськими автобусами з дещо видозміненою кабіною. Іноді такі автобуси бувають навіть безпілотними. Замість водія, завдяки простоті маршруту, машиною керує комп'ютер на основі супутникової системи. Шкільні автобуси- це серійні автобуси з підвищеним рівнем безпеки, ременями, світловою сигналізацією, оснащенням. Найчастіше для цієї мети вибираються моделі міжміських автобусів. Крім того, проектуються спеціальні автобуси: всюдихідні, шахтні, поштові. Їх конструкція залежить від маси і навантажень. Як і в тягачі, найважливішими елементами автобуса є двигун і трансмісія. Двигуном або джерелом живлення на автобусі можуть бути акумуляторні, суперкондесаторні батареї, дизельні, газопаливні двигуни внутрішнього згоряння, паливні елементи, зовнішня контактна. Найбільш поширеними є дизельні двигуни. У старих автобусах застосовуються бензинові двигуни. Сучасні автобуси проектуються для роботи на змішаному джерелі живлення. Важливу роль у розвитку автобусного і громадського автотранспорту відіграють екологічне регулювання та урядові субсидії. Тому, з посиленням норм щодо вихлопів в закритих міських зонах, в автобуси почали встановлюватися електромотори. Державні дотації або субсидії допомагають знижувати собівартість експлуатації автобуса та в проваджувати більш екологічно чистих технологій. Виробництвом автобусів займаються, як правило, виробники вантажівок і тягачів. Серед найбільш відомих марок можна виділити Mercedes-Benz, Volvo, Scania, MAN-Neoplan.